Ми вибралися на море з 12 липня, думаю якби не крадіжка, яка спіткала нас за місяць перед цим, то ми могли б поїхати і до Туреччини. Але це так, лірико, з’їздимо пізніше. =)
На морі виявилося багато медуз, здебільшого мертвих, через які неприємно, особисто мені, плавати, весь час рукою чи ногою натикаєшся на таку слизову шапку зі щупальцями – довелося скасувати мої запливи на довгі дистанції.
Але в цілому відпочинок був гарний, далі перерахую події
12 липня – понеділок
- Підйом о 3:30 та виїзд із Кіровограда о 4:00. Нас люб’язно погодився відвезти Андрій, чоловік моєї сестри Тані.
- О 9:30 були у Залізному Порту та о 10:00 заселилися. Цілий день були на морі з перервою на обід, а ввечері гуляли галасливою набережною з шашликом, барами-ресторанами, магазинами та атракціонами. День вийшов дуже довгим, напевно тому, що надто рано встали.
13 липня – вівторок
- Катався на водній гірці, з трьома сходинками – найцікавіше тут, те, що якщо після першої сходинки, ще як то контролюєш рух, то після другої вже їдеш боком, а після третини взагалі нічого не можеш вдіяти, і падаєш у басейн абияк . Найцікавіше, що Віка у свої 4,5 роки, переборола свій страх і з’їхала з гірки, а я її впіймав уже в басейні, тобто швидко виловив із води. Після спуску питанням: «Ну як?» – Вона відповіла: – «Ну ду-у-у-уже класно»?
- Ваня, ходив по піску босоніж, йому все подобалося, але він наступив на дуже гостреньку черепашку, підняв ногу подивився на черепашку, потім побачив Вікіні гумові тапки, пішов їх взув і далі вже ходив по піску в тапках.
14 липня – середа
- Віку, по обіді, у воді пожалила медуза, попекла весь живіт, ноги і трохи на попі – у санаторії порадили, розвести соду у воді та змастити, за пару годин опік зовсім пройшов.
- Катався на банані, море вдалині від берега виглядає набагато красивіше, чистіше і тепліше. Перевертали нас три рази, і мені доводилося витягувати важких тіток на банан, які самі цього не могли зробити.
15 липня – четвер
До цього дня Ванька не хотів залазити в море більше ніж до коліна, а сьогодні ми знайшли пляж чистішим і не глибоким. Віка раніше вже третій день плавала на надувному колі. Сьогодні, Ваня загрався, забрав у Вікі кола і сказав – «Я плаватиму». Після цього він почав сам брати коло, заходити в море, навчився лягати грудьми на коло, щоб можна було триматися на воді і таким чином дрейфувати по воді. При цьому, якщо спробувати йому допомогти, він обов’язково кричить: – «Я сам».
- У Тані на спині з’явилася алергія на сонці – начебто кропивою пожалили.
16 липня – п’ятниця
Вранці на море не пішли, оскільки режим з харчуванням встановлений на базі, дуже погано виходить ходити на море, 8:00 – 9:00 – сніданок, 13:00 – 14:00 обід, 19:00 – 20:00 – вечеря . Поки після прийому їжі зберешся на море, поки дійдеш, дві години посмажишся на сонці, вже треба прямувати назад, щоб встигнути сходити в душ і підготуватися до наступного прийому їжі. Тому ми вирішили до вечора відпочити, пропустити вечерю і ввечері піти на море, коли і сонце не так палить і людей на пляжі поменше.
17 липня – субота
Віка сказала, що вона на море вже ходила 5 разів, і їй вистачить, і вона хоче додому. Ванька навпаки, на пляжі йому подобається причому все одно що робити або кататися по піску, валяться на животі і ставати на голову або носити відрами воду з моря мамі, яка будує пісочні замки або плавати, а вірніше дрейфувати на своєму надувному колі.
На море ми вибралися вранці на годинку, а потім пішли ввечері, коли сонце не так пече і купалися аж до вечері.
18 липня – неділя
Приїхала сестра Таня з Андрієм, щоб забрати нас до Кіровограда. Вони приїхали годині о 10 ранку, щоб встигнути поваляться на пляжі, ми з Андрієм покаталися з гірок, вони самі трохи поплавали і спробували місцевих креветок з пивом.
О 19:00 виїхали додому та о 00:00 були вже вдома.
Добре відпочили.