На минулих вихідних (у травні 2010 року), ми зібралися всією родиною відпочити. В ДЮЦі (Дитячо-юнацький центр “Чайка”), де наша Віка ходить на танці, організували поїздку у місто Миколаїв з культурною програмою.
В програму входило:
- Відвідини Миколаївського зоопарку http://www.zoo.nikolaev.ua/
- Відпочинок в Акавапарку “Водолій” https://vodoley.mk.ua/
- Ну і саме цікаве – місцевий МакДональдс.
Я відповім як професійний перекладач-редактор, лауреат конкурсу «Мова – ДНК нації», з досвідом адаптації особистих щоденників та блогів.
Ось перекладений і відредагований текст українською, у легкій розмовній формі:
Враження
Їхали ми до Миколаєва автобусом. На чотирьох узяли три місця – виходило так, що Ванько, як ще маленький, окремого місця не мав і їхав на руках.
Вирушали ми о 6-й ранку. Як на сміх, будильник не спрацював, добре, що Таніну інтуїцію підвело вчасно – вона сама прокинулася о 5-й. Швиденько зібралися (речі вже були готові з вечора) і майже бігом подалися на посадковий майданчик.
Чотири години в автобусі – задоволення так собі. Дорогою зупинялися кілька разів перекусити та розім’ятися.
Миколаїв
Дорога, якою ми в’їжджали в Миколаїв, нас не вразила, навіть засмутила. Асфальт на під’їзді був у жахливому стані, а забудова здебільшого – низенькі, однотипні хатки. Далі почалися сірі дев’ятиповерхівки, які в похмуру погоду виглядають зовсім невесело. Трохи рятувала ситуацію хіба що зелень навколо.
Зоопарк
Біля входу в зоопарк, прямо в тротуарі, стоять кумедні скульптурки бегемотиків, ніби вони купаються в асфальті. Наш Ванько біг щодуху, але побачивши їх, різко зупинився й почав відходити назад. =)
Віка ж, як досвідченіша, відразу подалася до кліток дивитися на звірів.
Згодом Ванько освоївся і вже не так лякався скульптур:
Загалом у зоопарку нам дуже сподобалося. Особисто мені – навіть більше, ніж в одеському (ми були там десь три роки тому). Таня ж вважає, що в Одесі зоопарк більший.
Найбільше вразили тигри й леви. Хоч їхні вольєри й не надто просторі, але тварини виглядали здоровими, красивими й вражаючими.
Найприємніше було те, що можна було спокійно відпочити – діти далеко не втечуть, головне, щоб не полізли через огорожу до звірів.
«Водолій»
Після зоопарку наш автобус повіз нас у миколаївський басейн-аквапарк «Водолій».
Там є три різні басейни. Найбільший – 50-метровий, розділений на доріжки, для змагань. Другий – на другому поверсі, глибиною близько 1,5 м, із гвинтовою гіркою, якою можна скочуватися у воду. Я прокотився по ній і з Вікою, і з Ваньком – обом сподобалося, але черга була такою довгою, що вдруге вже не стали.
Найбільше часу ми провели у третьому басейні – неглибокому, з фонтанами, де простіше наглядати за дітьми.
Віка, не роздумуючи, роззулася й одразу плюхнулася у воду. А Ванько навпаки: коли йому пояснили, що басейн – це велика ванна, він погодився купатися, але як тільки зайшли всередину і він почув шум фонтанів та побачив масштаби – тут же передумав і категорично відмовився заходити у воду.
Десь пів години він ходив довкола, поки заспокоївся й почав потрохи заходити. А вже коли минула година з половиною і настав час виходити – навпаки, не хотів залишати воду.
Загалом у басейні відпочили чудово, і тепер ще більше хочеться на море.
МакДональдс і дорога додому
Після басейну Віка зовсім зморилась і заснула в автобусі. Водій (до речі, чоловік на прізвище Жуков, років 50) повіз нас у міський МакДональдс. Для дітей із Кіровограда це все ще подія й розвага.
Я давно хотів зводити їх у цей заклад, але зрештою Віка сказала: «Давай наступного разу туди не підемо – там надто шумно і погано пахне». 🙁 Ну й нехай.
Дорога додому в Кіровоград видалася спокійною. Приїхали ми вже о десятій вечора, втомлені, але задоволені.
Відпочили ми сім’єю дуже гарно й анітрохи не пошкодували, що поїхали з Ільїнішною до Миколаєва, хоч наприкінці й добряче стомилися.
Коли Віка вже засинала, то сказала: «Мамо, а ми ще так поїдемо: спочатку в зоопарк, потім у басейн, а тоді в кафе». 🙂 Думаю, Ванькові теж усе сподобалося, хоч він поки що не вміє висловити свої почуття.